¡Maravillas del Perú, wonderful and magical land! : Мобі Дік

Ліма, Туман і Герман Мелвілл (Moby Dick)

Мешканці Ліми знають, що коли настає зима, холод і іноді дощ, додається туман, який крім скорочення денного світла, створює атмосферу смутку і таємниці.

Олександр фон Гумбольдт у своєму щоденнику 1803 року розповідає про свої переживання в столиці Перу. Наведені деталі не відрізняються від поточних. Фон Гумбольдт пише:

"У Європі ми були розписані Лімою як місто розкоші, елегантності і краси красивого сексу ... Я нічого не бачив, що [...] Вночі, бруд з вулиць, прикрашений собаками і ослами вибух, доданий до нерівностей дороги, перешкоджає транзиту автомобілів [...] Ліма так далеко від Перу, як і від Лондона, і в інших частинах Америки ніхто не грішить перевищення патріотизму, я не знаю іншого регіону, який має настільки слабке це почуття.

Герман Мелвілл, автор «Мобі Діка», який був між груднем і січнем 1844 року, подорожуючи моряком, міг зустрітися з Лімою і знайти сцену для деяких історій і показати її як дивний і сумний місто.

- Що робить Ліму, без сліз, найдивнішим і найсумнішим містом, яке можна побачити? Це тому, що Ліма взяла білу завісу, і в цій білизні є найвищий жах, який визначає її смуток ». "Це не тільки ці речі, які роблять Ліму, без сліз, найдивнішим і найсумнішим містом, яке можна побачити".

Чи була Ліма дійсно пригнічуючою і брудною? Гумбольдт не вигадував фактів, але не враховував, що міста, такі як Лондон або Нью-Йорк, також страждали від тих самих проблем.

У 1800 році Нью-Йорк був невеликим містом з 30 тисячами жителів, який подвоївся кожні 10 років. Велике населення з примітивною інфраструктурою створило ідеальні умови для збільшення епідемій інфекційних захворювань (холера, черевний тиф, тиф, жовта лихоманка, малярія та інші хвороби, що передаються комарами та кліщами). Творцями хвороб були коні; їх було від 100 000 до 200 000; кожен кінь залишив 24 фунта гною і кілька літрів сечі в день. Робочі коні погано доглядали, жили в великих «кінних гаражах»; Великі комори існували поруч із цими гаражами для коней, залучаючи щурів та інших гризунів. Місто Нью-Йорк у 19 столітті було побудовано для людей та їх тварин. Коні, свині, вівці та худоба були частиною повсякденного життя міста.

Незважаючи на наявність тварин, систематичних зусиль для очищення вулиць не було. Гній, накопичений взимку, фільтрувався на перший поверх під час штормів або танення снігу. Коли коні померли, їхній труп міг бути на вулицях, поки вони не розпалися. Діти грали з мертвими конями, кинутими на вулиці. Якщо фон Гумбольдт перебував у Нью-Йорку взимку, перш ніж приїхати до Ліми, він не висловився б так зневажливо.

Мелвілл був у Лімі влітку, де очікується, що небо ясне, є тепло і світло; але зрідка атмосферні події грають у брудний трюк, і все стає сірим, холодним і темним протягом декількох днів. Мелвілл прибув у ці сумні дні, тому його негативне враження.

Для метеорологічної служби присутність великих мас хмар на небі, холодне повітря, обумовлено двома факторами: Зниження температури моря, особливо на центральному узбережжі (Ліма і Іка); дощі у високих частинах Lima що загнані вітрами прибувають у Lima. Дощ, туман, блокування сонячних променів і сильне відчуття холоду, які більш інтенсивні вранці, пригнічують когось. Дуже високий відсоток вологості, 96%, також впливає на час.

Течія Гумбольдта, що йде з півдня, рухається біля узбережжя Перу, впливає на клімат району; охолоджуючи повітряні шари, що контактують з ним, насичує атмосферу і створює тумани, які штовхають вітри до узбережжя.