Wednesday, June 12, 2019

Brüning Museum, Pionier in Lambayeque


Brüning Museum, Pionier in Lambayeque

Enrique Brüning


Der Schöpfer des Museums, Enrique Brüning, (Hoffeld, Deutschland, 20. August 1848, Bordesholm, Deutschland, 2. Juli 1928) war ein Forscher, ein Maschinenbauingenieur, Naturwissenschaftler, Archäologen, Ethnographin, Fotograf und Sammler von Antiquitäten.

Hans Heinrich, als Mechaniker und Ingenieur und mit 27 Jahren beschloss nach Peru zu kommen, kam im Hafen von Callao in 1875. Dann hat er im Hafen von Eten Chiclayo kam als Mechaniker in dem Zucker Nachlass von Pátapo zu arbeiten. Bald begann er die nahe gelegenen Haciendas zu besuchen; seit 1894 ist er als Enrique bekannt.

Das Interesse für die Archäologie beginnt 1883, seitdem fotografiert Brüning mit seiner Kamera die ältesten Bauten und die Bewohner der Zeit. Amateurfotograf und guter Zeichner, er erstellte hochwertige Pläne; Mehr als zweitausend Fotos wurden auf Glasplatten in Negativ- und Positivfilmen aufgenommen. Der Kauf und die Sammlung von Keramik, Metallen, Edelsteinen und geschnitztem Holz wurde mit Ethnographie und Archäologie abgeschlossen. Er war ein geliebter und angesehener Mensch.



Als er 49 Jahre alt war (1897) und 20 Jahre in Peru gearbeitet hatte, kehrte er in sein Land zurück. vervollständigt seine Bibliothek und verbindet sich mit hochrangigen Institutionen. Er kehrte 1898 nach Peru zurück; und im Jahr 1902 nahm Brüning in einer riskanten Expedition den kürzesten Weg zwischen dem Maranon Becken und der Pazifikküste zu finden, begleitet von dem polnischen Eduardo de Habich und Manuel Antonio Mesones Muro, mit dem er kam Manseriche zu setzen. Brüning schrieb eine ethnographische Beschreibung der Aguaruna-Völker.

Die muchik-Bewohner im Norden Perus mieden Fremde, aber Brüning verdiente sich sein Vertrauen; Er ging in der Stadt Eten Muchik zu leben, um die Sprache zu studieren, und veröffentlicht ein Wörterbuch im Jahr 1917. Er ist der Autor von anderen Publikationen und Artikeln in deutschen Zeitschriften Anthropophyteia und Globus veröffentlicht. Brüning, Geiger und Musikliebhaber, benutzte Wachszylinder und nahm Musik im muchik-Dialekt auf. Die Originale werden im Anthropologischen Museum in Hamburg aufbewahrt. Es handelt sich um die ersten Aufnahmen populärer Musik aus Peru.

In den 50 Jahren, in denen er in Peru war, kaufte und sammelte er Keramik; 1916 hatte er so viele, dass er beschloss, einen Teil seiner Sammlung an den peruanischen Staat zu verkaufen. Diese Stücke waren nun Teil des Ersten Regionalmuseums Perus in seinem Haus, das seit dem 10. Juli 1921 das Museum von Brüning wurde. Brüning war der erste ernannte Direktor. Es war eine kurze Zeit im Amt, und 77 Jahre alt und gesundheitlichen Beschwerden haben, zurückgetreten 17. Juni zu verlassen, 1925, einen regnerischen Nachmittag, ohne dass jemand im Hafen Eten gefeuert. In Deutschland löste ein plötzlicher Herzstillstand am 2. Juli 1928 sein Leben aus.


Das Museum

Das Nationale Archäologische Museum Brüning in der Stadt Lambayeque, Peru; Es hat Sammlungen von archäologischen Stücken Lambayeque, Mochicas, Chavín, Vicús, Inca, Chimú. Der Brüning ist das erste Museum in der Region Lambayeque und eines der ersten, das den reichen kulturellen Reichtum Nordperus zeigt.



In seinen Gärten ist Naylamp zu sehen, der Gründer der Dynastie der Lambayecan-Könige. Die Fassade hat ein buntes Wandbild. Das Innere des Hauptgebäudes hat vier Ebenen, zwischen seinen Korridoren und Hallen sind mehr als 1400 archäologische Stücke ausgestellt, die die raffinierte Technologie und künstlerische Qualität der alten Peruaner zeigen. Die wichtigsten Werke stammen aus mehr als 10.000 Jahren. Der erste Ort, an dem das Brüning Museum lief war das Haus von Hans Heinrich Brüning im Jahr 1921 in San Roque 271. Die bisherige Zentrale wurde 1966 eröffnet und wurde von der Bundesregierung unterstützt. Zwischen 2005 und 2006 wurde es unter der Schirmherrschaft der Bundesregierung umgebaut.



Die ständige Ausstellung

Goldener Raum: In dieser Umgebung ist eine der wichtigsten Goldschmiedesammlungen Amerikas erhalten (500 Stücke), darunter Stücke, die im Grab des Herrn von Sipán gefunden wurden.




Ausstellungshalle Hans Heinrich Brüning: Dieser Raum zeigt das archäologische und historische Erbe des Gründers seit 50 Jahren.

Multimediaraum: Beginn der Route, in der der Besucher durch eine Multimediaprojektion den Inhalt des Museums und die regionalen Themen (Kultur, Kunst, Tradition, Folklore) kennenlernt.

Einführungsraum: Bereich, der durch Informationstafeln eine globale Vision des allgemeinen Inhalts bietet.



Hall of the Goldsmiths: Zeigt die Lambayecan-Kultur im Alltag. In einer Keramikwerkstatt werden 2500 Jahre alte Techniken gebacken und reproduziert; Besucher können teilnehmen, indem sie Stücke der Archäologie und der lokalen Kultur reproduzieren oder nachbauen.

Zimmerkultur Entwicklung der nördlichen Region: Der Nachweis von Musik und Tanz, Religion, Glaube heilt, mündliche Tradition und Sprache Muchik wird angezeigt. Eine Szene des Curanderismo wird neu erstellt. und Erholung der Vorbereitung „chicha“ (mochica Vorfahren Getränk), Textilien, Keramik und Fischen. ein Schaukelpferd totora auch in lebensgroßen Puppen in einem Fischerszene gezeigt.

Materialien der frühen Kulturen werden im zweiten Stock gezeigt; als Purulen, Udima, rätselhaft Geoglifos Die Owl und Eagle Oyotún, die Grabanlage von Champaign Morro Eten und Salinar und Viru Kulturen Zeremonialzentren entspricht.



Die dritte Etage, die der Chimú- und Inka-Kultur gewidmet ist, enthält Produkte der vorspanischen Technologie und Produktion (Landwirtschaft, Holzarbeiten, Musikinstrumente, Artefakte aus Concha Spondyllus und Conus), die die enorme Produktion und den technologischen Fortschritt der alten Lambayecano-Siedler zeigen.

In der vierten Etage Keramik, Textilien, Architektur und Meer Exponate. Die Szene des Caballito de Totora; das des Töpfermeisters, der Ton in nützliche Gegenstände verwandelt; und die Webmaschine mit ihrer Taille mit manueller Geschicklichkeit Umwandlung des Fadens in Gewebe oder.





Eines der repräsentativsten Sets ist der „Priesterin von Chornancap“ Charakter, der die religiöse und politische Macht in der Lambayeque-Kultur (XII und XIII Jahrhundert D. C) symbolisiert. Die Grabausstattung besteht aus 300 Stück von feiner Keramik, Metall-Legierungen von Gold, Kupfer, verziert mit ikonographischen Elementen, hochwertiger Schmuck einschließlich Objekte Perlen Perlen Golds und Silber, Kunstwerk Miniatur geschnitzt Schalen Silber Jachthäfen und Stein.

Links zu anderen Lambayeque-Museen

Brüning Museum, Pionier in Lambayeque
Sican Kulturmuseum
Museum von Huaca Chotuna
Museum von Huaca Rajada
Túcume Site Museum
Museum der königlichen Gräber des Herrn von Sipán

Referenzen
Museo Arqueológico Nacional Brüning


Enrique Brüning


Ministerio de Cultura dispone el ingreso gratuito al Museo Brüning por 96 aniversario

Museo Arqueológico Nacional Bruning




Museo Brüning, pionero en Lambayeque


Museo  Brüning, pionero en Lambayeque 

Enrique Brüning


El creador del Museo, Enrique Brüning, (Hoffeld, Alemania, 20 de agosto de 1848; Bordesholm, Alemania, 2 de julio de 1928) fue investigador, ingeniero mecánico, naturalista, arqueólogo, etnógrafo, fotógrafo y coleccionista de antigüedades.

Hans Heinrich, como ingeniero mecánico y con 27 años, decidió venir al Perú, llegó al puerto del Callao en 1875. Luego, arribó al puerto Eten de Chiclayo para trabajar como mecánico en la hacienda azucarera de Pátapo.  Pronto, comenzó a visitar las haciendas aledañas; desde 1894 se le conoce como Enrique.


El interés por la arqueología empieza en 1883, desde entonces, Brüning con su cámara fotográfica fotografió las construcciones más antiguas y los habitantes de la época. Fotógrafo aficionado y buen dibujante, creó planos de gran calidad; registró más de dos mil fotos en placas de vidrio, en películas negativas y positivas. La compra y recolección de ceramios, metales, piedras preciosas y tallados en maderas, se completó con la etnografía, arqueología. Fue una persona querida y respetado.

Cuando tenía 49 años (1897) y veinte años de trabajo en el Perú, regresa a su país; completa su biblioteca y se vincula con instituciones de primer nivel. Regresó al Perú en 1898; y en el 1902, Brüning participó en una arriesgada expedición para encontrar el camino más corto entre la cuenca del Marañón y el litoral del Pacífico, acompañado del polaco Eduardo de Habich y Manuel Antonio Mesones Muro, con quienes llegó hasta el pongo de Manseriche. Brüning escribió una descripción etnográfica de los pueblos aguarunas.

Los habitantes muchik del norte peruano evitaban a los extraños, pero Brüning se ganó su confianza; se quedó a vivir en la Villa de Eten para estudiar el idioma muchik, y publicar un diccionario en 1917. Es autor de otras publicaciones y artículos que publicó en las revistas alemanas Anthropophyteia y Globus. Brüning, violinista y amante de la música, usó cilindros de cera y grabó música en el dialecto muchik. Los originales se conservan en el Museo Antropológico de Hamburgo de Alemania, son las primeras grabaciones de música popular hechas en Perú.

En los 50 años que estuvo en Perú, compró y coleccionó cerámicas; en 1916 tenía tantas que decide vender parte de su colección al Estado peruano. Estas piezas ahora formaron parte del Primer Museo Regional del Perú ubicada en su casa, que desde el 10 de julio de 1921 se convirtió en el Museo de Brüning. Brüning fue el primer director nombrado. Estuvo poco tiempo en el cargo, y por tener 77 años de edad y malestares de salud, renunció para marcharse 17 de junio de 1925, una tarde lluviosa sin que nadie lo despidiera en el Puerto Eten. En Alemania, un fulminante paro cardíaco apagó su vida el 2 de julio de 1928.



El Museo

El Museo Arqueológico Nacional Brüning, ubicado en la ciudad de Lambayeque, Perú; tiene colecciones de piezas arqueológicas Lambayeque, mochicas, chavín, vicús, incaicas, chimú. El Brüning es el primer museo de la región Lambayeque y uno de los primeros esfuerzos para mostrar la amplia riqueza cultural del norte peruano.



En sus jardines se muestra a Naylamp, fundador de la dinastía de los reyes lambayecanos; la fachada tiene un colorido mural. El interior del edificio principal presenta cuatro niveles, entre sus corredores y salones se exponen más de 1400 piezas arqueológicas que muestran la sofisticada tecnología y calidad artística de los antiguos peruanos. Las obras más importantes datan de hace más de 10 000 años. El primer local donde funcionó el Museo Brüning fue la casa de Hans Heinrich Brüning, en 1921 en la calle San Roque 271. La sede actual se inauguró en 1966 y fue apoyada por el gobierno alemán. Entre 2005 y 2006 fue remodelado con  auspicio del gobierno alemán.



La exhibición permanente

Sala de Oro:  En este ambiente se conserva una de las más importantes colecciones de orfebrería de América (500 piezas), incluyendo piezas encontradas en la tumba del Señor de Sipán.





Sala de Exposición Hans Heinrich Brüning:  En esta sala se exhibe el legado arqueológico e histórico del fundador durante 50 años.

Sala Multimedia: Inicio del recorrido, donde una proyección multimedia muestrea al visitante el contenido del museo y temas vinculados a la región (cultura, arte, tradición, folclore).

Sala Introductoria: Área destinada para ofrecer una visión global del contenido general mediante paneles informativos.




Sala de los Orfebres: Muestra la cultura lambayecana en la vida cotidiana. En un taller de cerámica se hornea y reproduce técnicas de 2500 años de antigüedad; los visitantes pueden participar reproduciendo o recreando piezas de arqueología y de la cultura local.

Sala de Evolución Cultural de la Región Norte: Se muestran evidencias de la música y danza, religión, curanderismo, tradición oral e idioma Muchik. Se recrea una escena de curanderismo; así como recreaciones de la elaboración de "chicha" (bebida ancestral mochica), textilería, alfarería y pesca. Se muestra también un caballito de totora en tamaño natural y maniquíes en una escena de pesca.

En el segundo piso se muestran materiales de las Culturas Tempranas; como las que corresponden a centros ceremoniales de Purulen, Udima, los enigmáticos geoglifos El Búho y el Águila en Oyotún, el complejo funerario del Chamán de Morro de Eten, y las Culturas Salinar y Virú.




El tercer piso dedicado a la Cultura Chimú e Inka, contiene productos de Tecnología y Producción prehispánica (agricultura, trabajos en madera, instrumentos musicales, artefactos elaborados en concha spondyllus y conus) que muestran la vasta producción y avance tecnológico del antiguo poblador lambayecano.

En el cuarto piso se exhibe cerámica, textiles, arquitectura y el mar. La  escena del Caballito de Totora; la del maestro alfarero que transforma la arcilla en objetos de utilidad; y la tejedora con su telar a la cintura que con su destreza manual convirtiendo el hilo en tejidos o telas.




Uno de los conjuntos más representativos es de la “Sacerdotisa de Chornancap”, personaje que simboliza la religiosidad y el poder político en la Cultura Lambayeque (siglo XII y XIII d.C).  El ajuar funerario está compuesto por  300 piezas de cerámica fina, metal con aleaciones de oro, cobre, plata adornados con elementos iconográficos, joyería de alta calidad que incluye objetos de perlas con cuentas de oro y plata, obras de arte en miniatura tallada en conchas marinas y piedra.

Enlaces a otros Museos de Lambayeque

Museos de Lambayeque, norte del Perú
Museo de Cultura Sicán

Museo de Huaca Chotuna

Museo de Huaca Rajada

Museo de sitio de Túcume

Museo de Tumbas Reales del Señor de Sipán


Referencias

Museo Arqueológico Nacional Brüning


Enrique Brüning


Ministerio de Cultura dispone el ingreso gratuito al Museo Brüning por 96 aniversario

Museo Arqueológico Nacional Bruning


Friday, June 7, 2019

Passiflora ligularis або Granadilla, смачні фрукти Анд


Passiflora ligularis або Granadilla, смачні фрукти Анд



Passiflora ligularis, відома як гранаділла, є рослиною для сходження пасовища Passifloraceae, що родом з Анд. Вона називається "Гранаділла" в Перу, Болівії, Колумбії, Коста-Ріці, Еквадорі, Мексиці; "Спільна гранаділла" в Гватемалі; "Granadilla de China" або "parchita amarilla", "parchita" у Венесуелі, "granada de muco" у Мексиці, "pachio" у Болівії, і "granadita" на Ямайці.

Пасифлора - це загальна назва, яка, прийнята Ліннеєм в 1753 році, означає "квітка пристрасті" (від латинського passio = "пристрасть" і "flos =" квітка "), вона була надана католицькими місіонерами в 1610 р. Через подібність деякі частини рослини з релігійними символами Страстей Христа, батогом, з яким вона була збита = вусиками, трьома цвяхами = стилями; тичинки і радіальний віночок = терновий вінець.




Опис

Це енергійне сходження, яке прилипає до опори через вусики. Листя довгі і черешкові, нерухомі, цілісні, широкояйцевидні, довжиною 8-17 см, шириною 6-15 см; з черешками 5-15 см завдовжки. Квітки, з мускусним ароматом, мають діаметр 7-9 см; чашечка довгаста, 3-5 см завдовжки; чашолистків тісно ланцетоподібно блідо-зелені 3-4 см завдовжки; рожеві білі пелюстки; нитки блакитно-фіолетової коронки в дві серії.



 Плоди - яйцеподібні, зеленого кольору, коли вони незрілі, перетворюються на зелені жовто-оранжеві з маленькими білими плямами, коли вони дозрівають. Розмір плоду становить 6,5-8 см завдовжки і 5,1-7 ​​см в діаметрі; оболонка тонка, гладка і крихка, важить від 110 до 125 грам. М'якоть (аріл) має дуже ароматний і солодкий смак, жовтувато-білого до помаранчевого кольору, слизова текстура, містить численні чорнуватий плоскі насіння, покриті соковитою, кристалічною, прозорою і желатиновою текстурою.




Розподіл і середовище існування

Вона знаходиться в центральній Мексиці, у всій Центральній і Південній Америці, від Колумбії, Венесуели, західної Болівії до південного Перу. Також на Ямайці і в гірських районах Гаїті. Її природне середовище - субтропічні кліматичні зони, оскільки не витримує тепло, від 15 ° до 18 ° С, від 600 до 1000 мм опадів і висоти від 1700 до 2600 метрів над рівнем моря.

Колумбія є провідним світовим виробником цих фруктів. Інші країни, що розвиваються, - Еквадор, Коста-Ріка, Перу та Болівія. Основними імпортерами є Мексика, США, Канада, Бельгія, Нідерланди, Франція та Іспанія.




Корисність і переваги гранадил

Як правило, плоди маракуї споживаються сирими, для цього оболонка просто розбивається пальцями, а м'якоть їсть ложкою. Ви також можете отримати багатий напій, напружуючи пульпу і додаючи воду. Екстракт гранадильї можна використовувати для приготування морозива, суфле, соусів і йогурту. Вона відома як "дитячий фрукт", тому що активізує тимус немовлят і допомагає їм зростати.



Гранаділла має природні поживні речовини, і йому приписуються позитивні наслідки для здоров'я.

1. Це чудове джерело калію, кальцію, фосфору, магнію, калію, селену, натрію, цинку і заліза. Крім того, він містить білки і здорові вуглеводи.

2. Забезпечити організм необхідними вітамінами, такими як вітамін А, В1, В2, В3, В6, В9, С, Е, К і провітамін А.

3. Може використовуватися як транквілізатор або природний заспокійливий засіб, оскільки його споживання рекомендується для стабілізації нервів і тривоги.

4. Дуже ефективний як проносний і травний стимулятор. Крім того, він контролює кислотність і сприяє загоєнню виразки шлунка. Для боротьби з діареєю і коліками також може бути корисно як лікування проти черв'яків (вермифуге).

5. При вживанні цілого, з насінням, він має високий вміст клітковини, дуже корисний для здоров'я.

6. Оскільки це природний релаксант, можливо, він сприяє сну людей, які страждають від безсоння.

7. Завдяки своїм чудовим властивостям, він може допомогти уникнути холестерину в крові і запобігти анемії.

8. Регулює частоту серцевих скорочень і артеріального тиску, що знижує можливість серцево-судинних ризиків, таких як серцевий і церебральний інфаркт

9. Допомагає у формуванні еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів у крові, які є дуже важливими для організму; запобігає залізодефіцитної анемії

10. Це дуже добре для зору, і його споживання рекомендується дітям, оскільки він активізує його зростання.

11. Має антиоксидантні властивості, усуває вільні радикали.

12. Має спазмолітичні властивості, усуває судоми і спазми м'язів.

13. Знижує простудні симптоми та стани грипу.

14. У дослідженнях, проведених в «Університеті Каліфорнії», можна було перевірити у хворих на рак передміхурової залози, що щодня пити стакан соку граната протягом тривалого часу


Список літератури

Passiflora ligularis


Conoce los 10 beneficios de comer una granadilla

SWEET GRANADILLA, Passiflora ligularis

Los beneficios de consumir la Granadilla, Jueves, 03 / May / 2012